Вшанування Героїв України

Чибінєєв Валерій Вікторович

Бойовий шлях

Капітан Валерій Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі 1 аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені Красного Лиману Донецької області.

Під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області в червні 2014 року підрозділ очолюваний капітаном Чибінєєвим знищив диверсійно-розвідувальну групу противника та взяв у полон двох військових терористичних військ. Поблизу селища Ізваріне Луганської області у липні того ж року, разом із своїми побратимами витягнув із підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища.

Під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу Авдіївки у липні 2016 року в ході успішно проведених операцій групами снайперів під керівництвом капітана було знищено живу силу розрахунків кулеметів та гранатометів та одного снайпера. Загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця отримав поранення в наслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Не зважаючи на це продовжував керувати підрозділом, що дозволило утримати позиції, незважаючи на численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією.

Нагородні атрибути звання Герой України командиру роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ, капітану Валерію Чибінєєву були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

Державні нагороди

Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі

Завада Богдан Олексійович

Військова служба

Навчався в середній школі № 63 міста Запоріжжя. З 1994 року продовжив навчання у школі-комплексі № 7, яку закінчив у 1996 році. Службу розпочав у грудні 1997 року в полку спеціального призначення «Гепард» Внутрішніх військ МВС України. В грудні 1998 року підписав контракт на проходження служби у внутрішніх військах. Ставши професійним правоохоронцем, за роки служби пройшов шлях від солдата строкової служби до офіцера. 16 вересня 2013 року отримав військове звання «лейтенант».

Паралельно зі службою заочно навчався у Запорізькому Національному технічному університеті, який закінчив 2002 року за спеціальністю «інженер-механік автомобілебудування». Згодом був призначений на посаду командира взводу, а у 2012 році став командиром роти спеціального призначення полку спеціального призначення «Гепард» внутрішніх військ МВС України (з березня 2014 року — у складі Національної гвардії України).

Участь в АТО

Влітку 2014 року лейтенант Завада зі своєю ротою брав участь в антитерористичній операції на сході України.

16 липня 2014 року блокпост Національної гвардії поблизу прикордонного села Маринівка у Шахтарському районі Донецької області атакували близько сотні російських бойовиків за допомогою 4 одиниць бронетехніки, зі сторони сіл Степанівка і Тарани. Вони відкрили вогонь, українські військові почали стріляти у відповідь. Несподівано з лісосмуги почалася ще одна атака російських бойовиків, із зелених насаджень виїхали два ворожих БТР. В ході бою з переважаючими силами противника лейтенант Завада відкрив вогонь з протитанкового гранатомета, прикриваючи товаришів по службі. Йому вдалося підбити ворожий БТР і знищити десяток російських бойовиків, що дало змогу перегрупуватися бійцям Нацгвардії на блокпосту. Богдан своїми діями врятував життя гвардійців, але сам загинув від ворожого пострілу.

Могили немає, оскільки тіло залишилося на захопленій російськими бойовиками території і його місце знаходження невідоме. Шевченківський районний суд міста Запоріжжя визнав Богдана Заваду померлим.

В Запоріжжі у Богдана залишилися дружина та син Олексій 2002 року народження.

Нагороди

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (19 липня 2014, посмертно) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі

Вшанування пам'яті

Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу загиблим працівникам МВС України у Києві на Солом'янській площі.

Лейтенант Богдан Завада навічно зарахований до списків військової частини 3029.

В жовтні 2015 року на території спеціалізованої школи І-ІІІ ступеню № 7 в місті Запоріжжя, де навчався Богдан, відкрито меморіальну дошку на його честь.

Вулиця Мікояна в Запоріжжі перейменована на вулицю Богдана Завади.

Яровий Микита Олександрович

Життєпис

Народився в сім'ї українця та кореянки. Мати — хореограф, Микита також мав творчі таланти — співав, грав на гітарі, брав участь у шкільних танцях. Закінчив Новомосковський колегіум №11. Коли навчався у 9 класі, вирішив стати військовим, тож вступив до Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив за прискореним курсом у лютому 2016 року.

Микита Яровий під час навчання в Академії. 2015 рік

У квітні 2016-го вирушив на фронт, де був призначений командиром 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Наймолодший командир роти 54 ОМБр Микита Яровой ніс службу на одній з найнебезпечніших ділянок фронту, «Світлодарській дузі», в районі між смт Луганське та окупованим містом Дебальцеве. Командував взводно-опорним пунктом (ВОП) на передовій лінії оборони.

18 грудня 2016 року близько 6-ї години ранку противником було нанесено вогневе враження по позиціях взводних опорних пунктів 1-го механізованого батальйону 54 ОМБр. Близько 9:00 противник здійснив спробу прориву з боку лісу у фланг 2-ї механізованої роти. Було прийнято рішення про здійснення контратаки, для виконання бойового завдання відібрано групу добровольців. Завданням групи було заволодіти позиціями переднього краю противника з метою відсіку можливості відходу ворожої групи та недопущення виходу резервів противника на допомогу своїм підрозділам. Близько 10:15 маневрена група 3-ї механізованої роти, у складі до механізованого взводу, на чолі якої був командир роти Микита Яровой, здійснила вихід через позиції 1-ї механізованої роти, прикриваючись лісосмугою, та увійшла у фланг противнику. За годину група вийшла на визначений рубіж, де намагалася закріпитися і утримувати зайняті позиції, але була обстріляна незаконними збройними формуваннями з трьох сторін зі стрілецької зброї та артилерії. Під час щільного обстрілу лейтенанта Ярового було смертельно поранено кулею ворожого снайпера. Разом з Микитою загинули солдати Андрій Байбуз, Дмитро Клименко, Василь Панасенко, Роман Радівілов, Андрій Широков, молодші сержанти Володимир Андрешків, Сергій Степаненко

Завдяки проявленим мужності та героїзму командира Микити Ярового групою, яку він очолював, було виконане поставлене завдання щодо знищення ворожої ДРГ та недопущення виходу резервів незаконних збройних формувань.

Група «Шайтана» з пораненими вийшла через ліс до позицій, які на той час вже зайняли українські підрозділи. Через обстріли бойові товариші не змогли витягти тіло загиблого командира і солдата Андрія Байбуза («Ефу»), їх забрали бойовики. Вже по обіді 19 грудня почалися переговори про обмін. Обмін тілами загиблих відбувся у місті Щастя 25 грудня, в присутності СММ ОБСЄ.

По смерті залишилися мати, Людмила Володимирівна, молодший брат, вагітна наречена. Микита не встиг одружитись, вінчання було призначене на 20 січня 2017 року у львівському Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.

Нагороди

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (30 грудня 2016, посмертно) — за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

« повернутися до списку новин